Журналіст, якого ненавиділи генерали, своїми публікаціями врятував тисячі життів і змінив перебіг війни

166 років тому вперше у світовій історії перебіг війни змінив... журналіст, а завдяки критиці в ЗМІ було врятовано багато життів і проведено системні військові реформи. Саме цей журналіст створив такі культові образи, як «атака легкої бригади» і «тонка червона лінія».

У 1854 році Британія, Франція, Сардинія і Туреччина вступили в Кримську війну з Російською імперією. Разом із британськими військами на війні опинився Вільям Говард Рассел — журналіст впливової британської газети «Таймс».

На війну з Росією в 2014-му неабияк вплинули соцмережі і смартфони, які забезпечили небувалий ефект присутності та швидкість передачі даних. Через це ми можемо уявити, яким же шоком для сучасників стала Кримська війна 166 років тому: уперше в ході тієї війни бойові дії можна було висвітлювати щодня завдяки щойно проведеним телеграфним лініям! То був небувалий для середини XIX століття ефект присутності — вже наступного дня після події газети випускали зі свіжою інформацією. До цього передача інформації попутними суднами займала багато днів і тижнів.

Рассел почав щодня передавати свої репортажі про війну до Лондона. Він висвітлював події оперативно та критично — і це мало ефект вибуху бомби. Його репортажі можна прочитати і зараз — він зібрав їх у мемуарах під назвою «Кримська війна», які були перевидані вже чимало разів. 

Отже, британська армія стала табором у Туреччині перед висадкою в Криму. Тоді не існувало поняття санітарії. Скупчення людей на необлаштованому березі призвело до спалаху інфекцій, через що британська армія втрачала сотні солдатів і офіцерів, навіть не вступивши в бій (у Кримській війні основні втрати з обох сторін були не від вогню противника, а від хвороб. — Авт.). Рассел був шокований такою зневагою до життя бійців у британському таборі, адже всі вони були добровольцями, а не мобілізованими, тобто свідомо рвалися до бою, однак через антисанітарію просто вмирали, так і не побачивши ворога. Журналіст почав писати сенсаційні репортажі про важкі умови і захворювання, від яких помирають солдати. Його публікації в «Таймс» шокували жителів Британії, які кожен день чекали на нові матеріали. Опозиція в парламенті влаштовувала уряду лорда Абердіна «рознос» за «розносом».

Командувач армії — генерал лорд Реглан (так, це його ім’ям назвали потім різновид крою рукава одягу. — Авт.) — визнав Рассела особистим ворогом, який лізе не в своє діло, адже високий рівень смертності на війні був тоді звичайною річчю. Але Реглан не зміг заткнути рот «зрадофілу». Матеріали Рассела намагалися спростовувати — правляча партія заявляла, що він діє в інтересах Росії, видаючи всі слабкі сторони своєї армії. Але Рассел не припиняв писати, і уряд почав швидко втрачати підтримку, тому що журналіст говорив правду. Незабаром високі небойові втрати в армії стали предметом обговорення в парламенті і заклопотаності британської королеви Вікторії.

Прочитавши репортажі Рассела, в армію прибули волонтери — загін сестер милосердя на чолі з Флоренс Найтінгейл. Вони створили перший в історії добровольчий військовий шпиталь. Узимку 1854—1855 років рівень смертності від холери і тифу в британських армійських шпиталях становив 60%! Найтінгейл виявила, що армійське командування не намагається знизити рівень смертності, через що не налагоджений навіть елементарний облік, і взяла справу у свої руки. Дуже скоро їй вдалося змінити ситуацію. Уперше були введені жорсткі санітарні норми — у результаті рівень смертності зменшився в 20—30 разів. Завдяки публікаціям Рассела про подвиг Найтінгейл дізналася вся Британія — вона стала героїнею, а її робота отримала політичну підтримку. Зниження рівня смертності стало одним із найважливіших факторів перемоги, бо інакше весь корпус міг би вимерти від холери менше, ніж за рік. Тепер 12 травня, у день народження Флоренс, відзначається Міжнародний день медсестри, і найпочеснішою нагородою для медсестер є медаль Червоного Хреста імені Флоренс Найтінгейл.

Рассел об’єктивно описував хід бойових дій, висвітлюючи війну як патріот своєї країни, але в той же час критикуючи військове командування за неефективну тактику, невдалі бої, зневагу до життя солдатів. Рассел оспівував подвиги британських бійців, описував, які зміни в армії потрібні солдатам і офіцерам. Саме він став ініціатором звернення до королеви Британії з тим, щоб заснувати нову вищу нагороду для солдатів за видатну хоробрість, оскільки за це в королівстві нагороджували тільки офіцерів. Після величезного резонансу, яке це звернення викликало в суспільстві, королева заснувала Хрест Вікторії — він і досі залишається вищою військовою нагородою Великобританії.

25 жовтня 1854 року Рассел описав одну з найвідоміших подій у військовій історії — «атаку легкої бригади». Звідний загін британської легкої кавалерії під командуванням лорда Кардигана в складі 673 вершників у бою під Балаклавою отримав дуже нечіткий і недбалий наказ генерала Реглана. У результаті без всякої артилерійської підготовки і підтримки інших частин британці атакували в лоб готові до бою російські війська, але не виконали завдання і зазнали великих втрат. 118 чоловік загинули, а 58 — потрапили в полон. Враховуючи поранених, легка кавалерія втратила майже половину складу. На тлі кривавої «м’ясорубки» під час штурму Севастополя ті втрати могли здатися невеликими. Проте Рассел описав загибель легкої бригади не як статистику, а як величезну особисту драму. Він показав британському товариству неабиякий героїзм конкретних бійців, гідних бути цвітом нації. Те, що атака стала, по суті, самогубством і сенсу в жертвах не було, перетворило бій на символ трагедії. Також саме в тому бою Рассел створив ще один знаменитий образ — стрій 93-го піхотного полку він назвав «тонкою червоною лінією» (британська піхота була одягнена в червоні мундири).

Атаку легкої бригади почала розслідувати слідча комісія парламенту. Вона виявила грубі помилки в діях військового командування, які призвели до безглуздої загибелі людей. Критика на адресу генерала Реглана була нищівною. У результаті прем’єр-міністр лорд Абердін змушений був піти у відставку через погану військову політику, і до влади прийшов новий уряд. 

Новою нагородою — Хрестом Вікторії — були вперше в історії нагороджені шестеро бійців тієї самої «легкої бригади». Теннісон і Кіплінг оспівали цю атаку в знаменитих віршах — усі деталі вони черпали з репортажів Рассела.

Британське командування більше не кидало військ у лобові атаки без артилерійської підготовки. Завдяки скандалу стосовно атаки легкої бригади та розслідуванню парламенту вдалося врятувати багатьох британських солдатів і змінити політичну історію країни. На основі публікацій журналіста розпочали парламентське розслідування, і в результаті влада виправила багато недоліків в управлінні військами, радикально поліпшила постачання, медицину. Армія отримала на честь Реглана нові куртки, на честь Кардигана — нові светри, а також балаклави для захисту голови. Нині всі ці речі нам відомі тільки завдяки тому, що Британія намагалася на тій війні зігріти своїх солдатів. Щоб військові не мерзли в безлісному Криму, з Британії були доставлені розбірні будиночки, прокладена перша в світі армійська залізниця — спеціально для забезпечення військ. Щоб не втрачати людей, влада Британії направила для своєї армії набагато більше артилерійських снарядів, ніж змогла направити Росія. Артилерія союзників знесла насамкінець російські укріплення — і Севастополь був захоплений.

Життя солдата завдяки роботі журналіста стало для британського суспільства найвищою цінністю, і політики змушені були провести реформу армії, виходячи з фактів, багато з яких вперше зібрав і проаналізував Рассел. Кримська війна стала головною темою британської політики того часу, і керівництво країни зробило багато для перемоги.

Вільям Говард Рассел (1820—1907 рр.) став головним літописцем Кримської війни. Через деякий час він був нагороджений Королівським Вікторіанським орденом і посвячений у лицарі Британської імперії. 

Юрій БУТУСОВ

«Цензор.НЕТ»