Тарас Шевченко на Іллінському ярмарку

У другій половині липня 1845 року Тарас Шевченко побував на Іллінському ярмарку — ще одна зі значущих подій, друга після нижегородської. На ярмарок завезли товару на понад 10 мільйонів рублів, приїхали близько 40 тисяч продавців та покупців із різних губерній імперії.  У «Щоденнику» поет пише: «В 1845 году я случайно видел это знаменитое торжище. Три дня сряду глотал пыль и валялся в палатке покойного Павла Викторовича Свички». Петро Ротач вважає, що Тарас Шевченко так помилково назвав Льва Свічку — відставного поручика, поміщика, власника села Городища Пирятинського повіту. Біограф Кобзаря Михайло Чалий дивувався: «…что общего между Шевченко и каким-то Свечкой, который известен был только тем, что называл себя огарком от  большой свечи, т. е. что он был сыном того Свечки, который, шутки ради, закупил на киевских конт-рактах все шампанское, чтобы подразнить польских панов». Тараса Шевченка зі Львом Свічкою познайомив Євген Гребінка в червні 1843 року. Сестра Гребінки Ганна Павлівна була одружена зі Свічкою, ім’я якого згадується в повісті «Близнецы» та «Щоденнику». Герой повісті «Близнецы» Никифор Сокира служив під началом Свічки у 1812 році і ходив разом із полком «на супротивного галла и на двадесят язык». Розповіді про формування Свічкою Пирятинського полку Шевченко міг почути від його сина — Льва Свічки. Лев Миколайович також згадується в повісті «Близнецы»: «Прекрасный человек Лев Николаевич!» та в «Щоденнику» (запис від 20 липня 1857 року).

На ярмарку поет мав нагоду побачити гру актора Карпа Соленика в п’єсі «Москаль-чарівник» Івана Котляревського. Карпо Соленик — український драматичний актор, один з основоположників українського реалістичного театру. Його творча діяльність відбувалася переважно в Україні. З успіхом зіграв у п’єсах світового та російського репертуару, проте вершиною акторської майстерності стали ролі в українських п’єсах (Виборний, Возний («Наталка Полтавка»), Шельменко, Стецько («Шельменко-денщик») та інші).  Микола Гоголь захоплювався грою актора й умовляв його перейти на петербурзьку сцену. Але Соленик залишився на провінційній сцені і більшу частину свого творчого  життя провів у Харкові. Михайло Щепкін назвав актора «человеком с громадным дарованием». Дослідник творчості Т. Шевченка Р. Пилипчук вважає, що «Шевченко був не тільки глядачем вистав за участю Соленика, а й міг особисто зустрітися з видатним актором».  Згадавши виставу «Москаль-чарівник» через 12 років, поет назвав Соленика геніальним актором, який виявився «естественнее и изящнее неподражаемого Щепкина» (запис у «Щоденнику» від 20 липня 1875 року). На ярмарку Тарас Шевченко також познайомився з батьком і братом декабриста Олександра Якубовича, який на той час перебував на засланні. Родичів зовсім не турбувала доля засланого декабриста, який гинув на засланні в страшенній нужді та хворобах. На прохання дружини О. Якубовича про допомогу батьки не реагували. Олександр помер від хвороби 3 вересня 1845 року. Про це знав і Шевченко, який засуджував такі дії родичів.

Недовге перебування поета на Іллінському ярмарку в Ромнах (3 дні) залишило в його пам’яті глибоке враження. Він згадує про Ромни в містерії «Великий льох», поемі «Княжна», повістях «Наймичка» і «Капитанша». У 1918 році на колишній ярмарковій площі скульптор Іван Кавалерідзе встановив пам’ятник Тарасу Шевченку з написом: «…І оживу, і думу вольную на волю із домовини воззову». Це був один із перших пам’ятників поету в Україні.

Із Ромен Тарас Шевченко разом із Віталієм Родзянком ромоданівським шляхом через Лохвицю і Миргород виїхав до села Василівка. У тому ж «Щоденнику» поет пише: «Еще познакомился с одним из безчисленных  членов фамилии Родзянки. И на третий день моего пребывания в Ромни… с непоименованным Родзянкою выехал из этого омута на ромодановский шлях». Віталій Родзянко — хорольський поміщик, мав маєток у селі Василівка Хорольського повіту. Василівка — на той час невелике село Хорольського повіту (150 дворів) — стояло на шляху до Кременчука біля великого яру, перекритого греблею з водяним млином. У селі також діяла суконна фабрика. Перебуваючи в садибі Віталія Родзянка, Тарас Шевченко змалював місцевий краєвид (картина під назвою «У Василівці»). Саме на основі авторського підпису дослідники стверджують про перебування поета в цьому селі (дехто з них вважає, що цей малюнок має стосунок до гоголівської Василівки (Яновщини), нині село Гоголеве Шишацького району). На картині зображена церква з дзвіницею і садиба поміщика, яка була огороджена цегляною стіною з металевими ворітьми (нині на місці панського маєтку громадський сад).  Дослідник творчості Тараса Шевченка Дмитро Косарик чітко визначив час написання картини: «Створення картини «У Василівці», за відомостями експедиції АН УРСР (з посиланням на старожилів), Шевченко розпочав у Василівці в останню суботу липня того ж 1845 року на ганку будинку Родзянка о шостій годині вечора».  Дослідник зібрав перекази старожилів і провів розкопки на подвір’ї Родзянка, що й переконало його в тому, що малюнок виконаний у хорольській Василівці, а не в Яновщині. 

1964 року директор Василівської школи Г. Зозуля встановив, що Шевченків краєвид — це куток саду пана Родзянка. За переказами старих жителів села, мурований панський будинок стояв на горбі, поряд була церква з дзвіницею, садибу оточувала цегляна стіна з металевою брамою. Тарас Шевченко перебував у гостях у Віталія Родзянка недовго. Обурений жорстокістю господаря у ставленні до кріпаків (за словами дружини Аркадія Родзянка Надії Акимівни, Тарас Шевченко побачив «домашню розправу» над якимось кріпаком), залишив Василівку і перебрався до села Веселий Поділ, яким володів Аркадій Родзянко.

Анатолій ЧЕРНОВ