Роман «Непманша»: як жили полтавці в період НЕПу

Ми знаємо, що в першій половині минулого століття був період, коли в Полтаві бурхливо розвивалося театральне мистецтво, після серйозного занепаду спостерігалося пожвавлення в інших сферах життя. Але ми здебільшого не замислюємося, в який саме час це було. І не акцентуємо уваги, згадуючи про той своєрідний Ренесанс, коли відбувалися позитивні процеси під час НЕПу — нової економічної політики, запровадженої ненадовго через понад три роки після більшовицької революції 1917 року. 

Політика «воєнного комунізму», яка діяла під час громадянської війни, призвела до занепаду економіки, людям було нічого їсти. Тому Ленін вимушено дозволив  на певний час приватний бізнес і ринкові відносини. Працьовиті українці відразу проявили таланти й підприємливість. У Полтаві також почали відкриватися магазини, приватні виробництва, з’явилися бізнесмени — «непмани». НЕП дав поштовх і для розвитку культурної сфери. 

Політика НЕПу діяла всього сім років. Фахівці визнають, що НЕП був найбільш вдалим економічним проектом радянського періоду. Як жили полтавці в період НЕПу,  розповіла письменниця з Лубен Раїса Плотникова у своїй новій книзі під назвою  «Непманша». Ця книга вийшла друком у найбільшому з видавництв України — харківському «Фоліо». Книга побачила світ завдяки участі авторки в Міжнародному конкурсі «Коронація слова»: Раїса Плотникова стала переможницею в номінації «Вибір видавця».

Зустріч із письменницею Раїсою Плотниковою та презентація її книги «Непманша» недавно відбулася в Полтавській міській бібліотеці-філіалі № 4. Неможливо не помітити і не відзначити, що назва роману надзвичайно вдала: коротка, лаконічна й  настільки промовиста, що одним словом говорить про зміст.

Варто зазначити, що  книга «Непманша» — не ретро-роман. Хоча тло, на якому відбуваються перипетії в житті героїв цього твору, і передає культурні особливості й атмосферу того часу, події історичного минулого тісно переплітаються із сьогоденням. 

— Це двовимірний роман на рівні сучасності, яка теж уже стала історією, — зазначила авторка. 

Свій твір «Непманша» Раїса Плотникова назвала  «логічним продовженням» її попереднього роману, що має назву «Реквієм для Рози». Той роман менший за розміром. У «Реквіємі для Рози» письменниця на основі історичного фактажу написала про те, що після більшовицької революції 1917 року третину населення столиці України — Києва — було знищено… Факти для написання цієї книги Раїса Плотникова знаходила документально достовірні. Вона написала про чекістку Розу, котра влаштовувала в підземеллі Києва садистські допити. Прообразом Рози з роману, як зазначила авторка, стала жінка-кат Роза Шварц.  

Як уже було сказано, події, описані Раїсою Плотниковою в романі «Непманша», відбуваються у Полтаві в період НЕПу, коли занепад і відчай змінилися на надію та початок розвитку. Хоча нова економічна політика була введена тимчасово, підприємливі люди, які вміли господарювати, не знали про це і з ентузіазмом взялися започатковувати власний бізнес. Вони не думали, що через короткий період їхні здобутки будуть знищені й почнуться репресії, не знали, що Сталін ліквідує НЕП і все стане «власністю держави».

— У романі «Непманша» описана Полтава в період з 1923-го по 1930 рік, — уточнила авторка книги на надзвичайно цікаву тему. — Це був той час, і це була Полтава. 

Головна героїня твору Раїси Плотникової приїхала до Полтави в час добрих надій, пов’язаних із НЕПом, тут закохалася і вийшла заміж за «непмана»… Вона була піаністкою, отже, з «колишніх», із буржуазії…  

— Моя героїня могла поїхати далі, за кордон, але я «зупинила» її в Полтаві, бо люблю її не менше, ніж моє місто Лубни, — зауважила авторка.

Письменниця зі знанням описала, якою була Полтава за часів НЕПу, що особливе, незвичайне тут відбувалося, зокрема в театральному житті. Тоді спостерігалося не тільки наповнення ринку, а й відродження мови, звичаїв. 

Героїня роману Раїси Плотникової в Полтаві поселилася у швачки. А швачка — це людина, яка знає всі плітки й чутки, адже до неї йдуть усі, кому потрібен одяг (готового в продажу практично не було, тому люди замовляли шити або ремонтувати вбрання, пошиття штор тощо).  

Театральне життя в Полтаві на той час було неймовірним. Скільки театрів тут діяло, скільки знаменитих артистів і музикантів виступали на сцені!.. Авторка роману приводить молоду «непманшу», яка має великий талант піаністки, до театру Садовського. Там вона кілька хвилин розмовляє з Іваном Козловським… 

На презентації роману «Непманша» авторка не переповідала сюжету, не розкривала всіх секретів, зберегла інтригу, аби люди прочитали книгу. Письменниця сказала лише, що історія з «непманшею»-піаністкою в цьому творі завершена, але в романі дуже багато сучасності — окрім подій не дуже далекої історії, у книзі ідеться про те, що відбувається зараз. 

— Складним перипетіям сучасності немає кінця, виходу поки що ми не бачимо, — з гіркотою констатувала  Раїса Плотникова. — Немає чистої історії: все повторюється, завжди можна провести паралелі.

Роман заінтригував читачів. Тепер ця книга є в бібліотеках, зокрема в Полтавській міській бібліотеці-філіалі № 4, де відбулася презентація. 

Наталія ЖОВНІР