Скільки важливого в житті ми не помічаємо…

Це трапилося холодним січневим ранком у Вашингтоні. На станції метро музикант почав грати на скрипці. Він грав шість п’єс Баха близько
45 хвилин. За цей час, так як це був час-пік, десь 1 100 людей пройшли повз стaнцію, більшість із них по дорозі на роботу.
Минуло три хвилини, і чоловік середніх років помітив музикaнта. Він сповільнився, зупинився на кілька секунд, а потім знову поспішив у своїх справах. За хвилину скрипaль отримав свій перший долар: жінка кинула гроші у кейс і, не зупиняючись, пішла. Через кілька хвилин хтось притулився до стіни, щоб послухати його, але, подивившись на годинник, втік. Найімовірніше, він спізнювався на роботу. Найбільше уваги приділив 3-річний хлопчик, але мати потягла його за собою. Так само зацікавилися й кілька інших дітей. Але всі без винятку батьки змушували їх рухатися далі. За 45 хвилин, поки музикант грав, тільки 6 людей зупинилися і залишилися на деякий час. Близько 20 людей дали йому гроші. Загалом він зібрав 32 долари. Усі продовжували йти своїм звичайним кроком.
Ніхто й не помітив, коли музикант закінчив грати. Ніхто не аплодував, не було ніякого визнання. Ніхто не знав цього, але скрипалем був Джошуа Белл — один із найталановитіших музикантів світу. У той момент він зіграв одну з найскладніших частин із коли-небудь написаних на скрипці вартістю
3,5 мільйона доларів. За два дні до гри Джошуа Белла у метро всі квитки на його концерти були розпродані в театрі Бостона, де вартість одного місця становила в середньому 100 доларів.
Проект «Джошуа Белл грає інкогніто в метро» був організований газетою «Washington Post» як частина соціального експерименту щодо сприйняття, смаків і пріоритетів людей. Суть експерименту полягала в тому, щоб з'ясувати, чи можемо ми сприймати красу у звичайному середовищі в невідповідний час, як реагуємо і що робимо для того, щоб зрозуміти це, чи визнаємо ми талант у несподіваній обстановці. Отже, якщо ми не знаходимо однієї хвилини, щоб зупинитися і послухати одного з кращих музикантів світу, який грає кращу музику з коли-небудь написаних, як багато важливого в цьому житті ми здатні не помітити?