Як відзначали 150-ліття з дня народження Івана Котляревського в Полтаві:

Постать Івана Котляревського для полтавців особлива, вона завжди стоїть одноосібно десь попереду, далеко від інших достойників. Ця постать є унікальною для нашого народу, вона об’єднувала і об’єднує людей із різною освітою, різними політичними уподобаннями та соціальним становищем. І, певно, зайве говорити, наскільки вона є значущою для представників національно свідомої інтелігенції, якщо навіть Тарас Шевченко до Івана Котляревського звертався завжди шанобливо, не інакше, як до батька нації.
Так склалося в нашій історії, що вперше величне пошанування пам’яті славетного майстра слова відбулося в Полтаві під час відкриття пам’ятника Івану Котляревському в серпні 1903 року, коли з
усієї імперії до зросійщеного губернського міста з’їхався весь цвіт української нації, — відбувся величний акт культурно-просвітнього піднесення українського народу. Нарешті й у Полтаві на противагу багатьом пам’яткам так званої «російської вікторії» з’явилося місце, святе для самих українців. Відтоді кожен патріот вважав за свій обов’язок хоча б раз у житті відвідати місця, пов’язані із засновником нового українського письменства Іваном Котляревським, і схилити голову на знак глибокої пошани. Після 1903 року до пам’ятника неодноразово приходив Симон Петлюра, а в листопаді 1913-го цю почесну місію виконали професор Михайло Грушевський, редактор українськомовного часопису «Рада» Андрій Ніковський і уже вкотре Микола Міхновський. Згодом біля пам’ятника черпали силу для подальших звитяг військовики армії УНР, які дислокувалися в нашому місті. 
Поважний ювілей славетного краянина — 150-ліття з дня народження Івана Котляревського — припав на серпень 1919 року, коли Полтавщину після кількамісячного панування більшовиків окупували білогвардійські військові підрозділи, прибічники «єдіной та нєдєлімой Росії». Тож національно-патріотичним інституціям Полтави довелося вкотре проводити заходи у досить несприятливих умовах.
 Головним розпорядником урочистостей виступило полтавське товариство «Просвіта», члени якого обрали Центральне бюро з організації свята, до якого увійшли представники просвітянських комісій, склали проект програми заходів, звернулися «до ріжних установ, запрошуючи взяти участь присутністю й матеріяльно». На загальних зборах товариства «Просвіта», що відбулися 25 серпня 1919 року, було також вирішено під час урочистостей безкоштовно передати дітям книжки з популярним викладенням життєпису Івана Котляревського, його портрети. По суті, помешкання товариства «Просвіта» та Українського клубу по вулиці Стрітенській, 37, у серпні—вересні 1919 року перетворилося на своєрідну штаб-квартиру задля координації дій усіх національних організацій та небайдужих громадян. Ключовими постатями в організації дійства виступили Панас Мирний, Григорій Коваленко, Володимир Щепотьєв, Микола Рудинський.
Проект програми святкування передбачав такі пункти: «29 серпня зранку заупокійні літургії по Іванові Котляревському в соборі і церкві на кладовищі, в інших церквах також можуть бути заупокійні літургії з власної ініціятиви духовенства і громадян. О 12-й годині панахида на могилі. Звідтіль процесія з вінками до пам’ятника. Літія коло пам’ятника. Після літії промови й хорові співи. Увечері в міському театрі святкування поділятиметься на лекційну, концертову частини і нерухомі сцени. 30 серпня вдень від 12-ти до 3-х годин в Івановім гаю духовий оркестр і хорові співи. Ввечері у міському театрі вистави «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» з історично-літературним коментарієм; одночасно вистави по окраїнах. 1 вересня мається на увазі упорядити дитяче свято для шкіл, гімназій і майданів».
Як бачимо, урочисті заходи мали тривати чотири дні. Очікувався приїзд багатьох гостей, для прийому яких організатори навіть підготували спеціальні місця для проживання. У цей період, як і в 1917—1918 роках активізували знову свою діяльність кооперативні установи, споживче товариство, «Союзбанк», «Трудбанк», професійні спілки. Величезну роль в інформуванні місцевого населення здійснювали періодичні видання, особливо щоденний патріотичний часопис «Рідне слово» (редактор — П. Тищенко, у складі редакції — М. Рудинський, В. Щепотьєв). Зважаючи на загальне піднесення й активність громадян, до заходів долучилася й міська управа, керівництво якої надало для святкування ювілею приміщення міського театру на чотири дні. Крім того, міська влада зобов’язалася оправити могилу Івана Котляревського за міські кошти.
Фактично усі основні заплановані організаторами заходи вдалося провести, проте гості, на яких так очікували полтавці, не приїхали — на більшій території країни продовжувалася запекла боротьба за незалежність. У Полтаві під час проведення урочистостей відбувся своєрідний огляд українських сил, хоча чимало патріотів на той час уже виїхали до Києва або перебували на фронті.
Заходи з відзначення 150-ліття з дня народження Івана Котляревського стали для місцевої інтелігенції найважливішими й наймасштабнішими  після 1918 року. Пропонуємо добірку відповідних друкованих матеріалів із місцевої періодичної преси за серпень—вересень
1919 року. Матеріали подано мовою оригіналу.

Національний хор
«19 серпня сього року Полтавський окружний суд зарегістрував в українському тексті статут Полтавського національного хору під назвою «Полтавського українського художнього хору імени Тараса Шевченка». Це третій по ряду статут за рік існування національного хору. Мета хору, згідно з параграфом 2, є: товариство має на меті відродження, утворення і поширення музичних багатств українського народу, а зокрема студіювання української пісні й творів українських композіторів, а також пісні й композіції инших народів. Особи, які бажають виступити членами хору, можуть подавати заяви щодня у школі імени Хрульова,
2-й поверх, секретареві хору від 5-ї до 7 години. Тепер хор готується до святкування 150 роковин народження Івана Котляревського; з нових річей розучується «На вічну пам’ять Котляревського» — слова Шевченка, музика Лисенка; мається на меті розучити «Хор картагенянок» з опери Лисенка «Енеїда».  Співанки відбуваються, як і раніш по понеділках, середах та п’ятницях у школі імени Хрульова, 2-й поверх.
З огляду на те, що до 29 серпня залишилося небагато часу, рада хору ласкаво прохає всіх хористів акуратно і вчасно з’являтися на співанки. У найближчому часі з приводу перших роковин існування, які припадають на 6 вересня за новим стилем (24 серпня за старим стилем), національний хор має на думці влаштувати великий концерт, який складатиметься з великого числа різноманітних пісень, що входять в репертуар хору (історичні, колядки, веснянки, побутові і т. п.). Такий концерт буде наочним покажчиком праці хору на протязі року».
(«Рідне слово», 1919 р.,  23 серпня (5 вересня), № 23)

Місцева хроніка
«Губернською земською управою у справі святкування 150-ліття з дня народження Івана Котляревського ухвалено такі постанови: приняти управі в повному складі участь у святкуванні 150-ліття з дня народження Івана Котляревського; покласти вінок на могилу Івана Котляревського; доручити П. Бордакову скласти доклад про встановлення стипендії імени І. П. Котляревського.
Правління професійної спілки «Трудбанк» на засіданні своїм 27 серпня ухвалило: приняти участь у святкуванні 150-ліття з дня народження Івана Котляревського і запрохує всіх членів спілки «Трудбанк» долучитися. Асігновані 1 500 карбованців повернути:  у фонд видавництва Котляревського — 500 карб., на вінок і витрати з улаштування святкування — 1 000 карб. Правління спілки міських служачих запрошує членів спілки приняти участь у святкуванні 150-літнього ювилею з дня народження Івана Котляревського. Бажаючи повинні зібратися в приміщенні міської управи 29 серпня об 11-й годині ранку.
Квитки на святкування пам’яти Івана Котляревського в театрі 29-го та 30 серпня розподіляються між організаціями, які приймають участь у святкуванні, комісією
при Центральнім Бюрі по влаштуванню свята. 28 серпня від 11-ї до 2-ї год. дня в помешканні товариства «Просвіта» на розі Срітенської та Пушкінської вулиць, № 37, куди й слід удаватися представникам організацій.
До уваги приїжджих: Центральне Бюро по улаштуванню святкування імени Івана Котляревського впорядило для них помешкання: у бараці лікарні губерніяльного земства (ріг Кобеляцької та Шевченківської вулиць), у парафіяльній школі (по Колонійській вулиці), у гімназії імени Морозовської (по Катеринівській вулиці), у школі імени Каменського (на розі Садової та Каменної вулиць), у школі при Срітенській церкві, у гоголівській школі (по Пушкинській вулиці), у школі імени Черненка (по Преображенській вулиці) та  у школі імени Стефановича (на Кобищанах). Усіх приїжджих прохають звертатися за вказівками і призначенням помешкання до Центрального бюра (Срітенська, 37, помешкання «Просвіти»)».
(«Рідне слово», 1919 р., 28 серпня (10 вересня), № 27)

До святкування ювілею Івана Котляревського
«Підготовча робота до святкування провадиться. Обрано Центральне розпорядне бюро, яке збирається щодня о 5-й годині вечора в помешканні «Просвіти». Зранку в тому ж помешканні чергує уповноважена від бюра людина на випадок необхідних зносин за всіма, хто звертається у справі святкування. Деякою мірою справа вже налагоджена. Міська управа згодилася дати для святкування міський театр на чотири дні. Крім того, управа згоджується оправити могилу на міські кошти.
Покладається надія, що губерніяльні й повітові земства, а також усі культурно-просвітні організації відгукнуться й приймуть, з одного боку, активну участь в упорядженні свят і з другого боку — матеріяльну участь у необхідних витратах».
(«Рідне слово», 1919 р., 23 серпня (5 вересня), № 23)

Святкування 150-літнього ювілею Івана Котляревського в Полтаві
«Цього року 29 серпня за старим стилем минуло 150 років з дня народження батька нового українського письменства Івана Котляревського. Цей день мусила святкувати вся Україна, але найбільше Полтава, бо Котляревський народився й помер у Полтаві. На жаль, ті події, які відбуваються зараз в Україні, не дали змоги належним способом впровадити свято. До Полтави не мали змоги приїхати багато представників різних українських організацій, не мали змоги надіслати навіть привітання з нагоди цього свята. Через це пам’ять Котляревського в Полтаві святкувало тільки місцеве українське громадянство та окружні села, представники яких у великій кількости прибули до Полтави. Святкування продовжувалося три дні. Першого дня, 29 серпня, о
12-й годині ранку було відправлено на могилі Котляревського панахиду в присутности величезного натовпу народу та представників різних організацій. Після панахиди слово взяв український письменник Панас Мирний, котрий у своїй коротенькій промові одмітив, яке значення в українській літературі має Іван Котляревський. Од могили всі присутні організації з вінками в супроводі натовпу пішли походом до пам’ятника Івану Котляревському (ріг Мало-Петрівської та Котляревської вулиць).
Під час походу співали «Ще не вмерла Україна», «Не пора, не пора» та «Заповіт». Біля пам’ятника відбувалася церемонія складання вінків. Вінків було дуже багато. Виступали промовці од полтавської «Просвіти» та учительської спілки, котрі підкреслили значення цього свята для невідрадної української сучасности, вказали на те, що та єдність, з якою українське громадянство Полтави святкує ювилей Котляревського, являється запорукою того, що українське громадянство зможе винести іспити, які випали на його долю, що вони не зламають міцного духу українського народу. Увечері того ж дня в міському театрі відбувся концерт Полтавського українського національного хору. Крім хорових співців, були й сольні (виступали місцеві артистичні сили), була також декларація на живі картини. Перед початком концерту з довгою промовою до публіки звернувся Григорій Коваленко, він відзначив значення духовної творчости в житті кожного народу і вказав, що з Івана Котляревського почався новий період у цій творчости українського народу. На другий день, 30 серпня, відбулася народня гулянка в Івановому гаї, а після того в міському театрі вистава «Наталки Полтавки» та співи національного хору. Перед виставою прочитав лекцію про літературну творчість Івана Котляревського Володимир Щепотьєв. Він зазначив, що з Котляревського починається нове українське письменство, одмітив значення творів Котляревського на подальший розвиток української літератури та її напрямок та зупинився на характеристиці окремих персонажів із «Наталки Полтавки». Лекція мала велике значення, бо вона дала для присутніх історичну перспективу, можливість підійти до вистави з правдивим розумінням тих типів, які виведені в «Наталці Полтавці». На третій день свят, 1 вересня, у міському театрі відбулося дитяче свято, а ввечері на залізниці на станції Полтава-Південна, відбулася вистава «Наталка Полтавка» та концерт національного  хору. У святкуванні ювилею Котляревського взяла участь і кооперація Полтавщини. Були вінки од Ради губерніяльних кооперативних з’їздів з написом: «Іванові Котляревському, кооперація Полтавщини — Рада губерніяльних з’їздів»; од Полтавської спілки споживчих товариств із написом: «Батькові національного відродження. Полтавська спілка споживчих товариств»; од Полтавської професійної спілки працюючих у кооперативних установах з написом: «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди. Полтавська професійна спілка працюючих у кооперативних установах. 29 серпня 1919 року»; од полтавського «Союзбанку» з написом: «Батькові українського письменництва. Полтавський «Союзбанк». Написи були зроблені на широких лєнтах національних кольорів».
(«Полтавський Кооператор», 1919 р.,   серпень—вересень)

На Слобідській залізниці
«У неділю, 1 вересня, ввечері відбулося свято на Південній залізниці в помешканні їдальні, улаштоване товариством «Просвіта», яке тепер по тяжких часах большевизму відновляє свою діяльність і має називатися «з дозволєнія начальства» не «Просвітою», а «культурно-просвітньою громадою» чи навіть «культурно-просветительным обществом». При большевиках до пограбування вона звалася «культурно-просветительная комісія».
Заля їдальні, пристосована для театру, досить велика і простора, чиста, була на свято прекрасно прибрана гірляндами зелені, килимами і плакатом: «Де згода в сімействі», а при вході: «Будеш, батьку, панувати». Прекрасно упоряджена сцена має дуже приємний зовнішній вигляд, великий, олійними фарбами писаний портрет Котляревського уквітчаний зеленню і квітками та прибраний килимами. Загальне враження залі — святочне. Свято почалось лекцією Володимира Щепотьєва. Лектор дуже ярко змалював просте життя поета, ті важкі часи для України, в які поет насмілився своїм словом, одягненим у жарт, заплямувати неправду і зло, що були для нашого народу від панства, яке пішло в «Малоросійське дворянство», своєю «Енеїдою», а особливо «Наталкою Полтавкою» підняти в ті жорстоки часи голос в оборону простого пригніченого народу, його зневаженої мови, цим намітив він той новий великий шлях, який веде до нашої кращої будуччини.
Надзвичайно яскрава, жива й з великим підняттям висловлена лекція винятковою увагою вислухана присутніми. Оваціями вітала лектора публіка. У черзі вечора виступив далі національний хор під орудою Ф. Попадича, який виконав контату «На вічну пам’ять Котляревського», «Жалібний марш», вислуханий стоячи, «Гей, не дивуйте», «Вкраїно-мати» та нарешті «Ще не вмерла Україна» та «Де згода в сімействі», підхоплені голосно і дружно публікою. У виставі «Наталка Полтавка», що мала тут величезний успіх, виступили ті ж сили, що і в міському театрі.
Вечір у пам’ять Івана Котляревського і для відкриття «Просвіти» вийшов прекрасним. Добра програма, гарне виконання задовольнили різноманітну публіку, об’єднали її в почутті прекрасного. Перший крок залізничної «Просвіти» був на диво блискучий».
(«Рідне слово», 1919 р., 4 (17) вересня, № 32)
Переднє слово та підбір матеріалів друкованих видань Тараса Пустовіта