Рослинний пантеон Івана Котляревського

У рік вікопомної річниці — 250-ліття від дня народження Івана Котляревського — хочеться пригадати, як народ увічнив славетного полтавця та героїв його творів. Йтиметься про особливий — ботанічний — тип пам’яті, пов’язаний із життям та діяльністю першого поета України.
Принагідно згадаємо, що він був небайдужий до світу рослин. Дослідники творчості Івана Котляревського відзначають його «шанобливе і благоговійне» ставлення до природи. За даними науковців природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, у творах Котляревського майстерно охарактеризовано чимало аборигенних та інтродукованих рослин. Так, в «Енеїді» рослини-символи згадуються 61 раз, у «Наталці Полтавці» подаються відомості про 9 етнічних рослин, а у п’єсі «Москаль-чарівник» описані 4 рослини-символи. Відомості про них подаються образно й цікаво, із наведенням напрямків використання у тогочасному житті як заможних, так і простих людей. Більшість зі згаданих рослин, мабуть, використовувалися і в побуті самого Івана Петровича як харчові або лікарські. І тому поет передав відомості про них героям своїх творів.
З огляду на це, герої поезії Івана Котляревського, як і він сам уславлені у назвах різних рослин. Згадуєш їх, і в пам’яті спливають поетичні слова Євгена Крижевича:
«І дивує знову й знову
Назв прозора таїна…
Як любили рідну мову
Ті, хто дав ці імена!»
Першою зробила це наша землячка — хорольчанка Марія Ходорова. До 200-ліття з дня народження Івана Петровича вона вивела чудовий за красою та розмірами суцвіть сорт жоржини «Іван Котляревський». У 2001 році науковці Полтавської державної аграрної академії вивели сорт пшениці м’якої «Котлярівна». Її зерно вирізняється високим вмістом білка та клейковини і має гарні хлібопекарські властивості. Із борошна цього сорту печуть  смачний та пухкий хліб. А вже галушки і вареники, оспівані поетом, виходять із нього найкращими. Це саме стосується і крупи сорту гречки «Енеїда». Цей сорт вітчизняної селекції символізує українців та особливо полтавців як майстерних і вправних гречкосіїв. Саме на цьому не раз наголошував у своїх творах Іван Котляревський. Згаданий сорт дає високоякісну крупу, добре борошно, а під час квітування — лікувальний гречаний мед.
Більшість «поріднених» із поетом рослин названа на честь головних героїв його творів. Це Еней — «парубок моторний. І хлопець хоч куди козак» та Наталка Полтавка — вродлива та лагідна дівчина. Першому присвячено сім сортів рослин (такої кількості не заслужив жоден із персонажів української літератури): буркун білий, деревій звичайний, перець солодкий, соняшник однорічний, томат їстівний та ячмінь яровий. Для селекціонерів, які створили ці сорти і дали їм ім’я Енея, це не випадковість, адже з його чеснотами пов’язана характеристика ростових особливостей згаданих культиварів. Адже усі вони стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища так само, як і Еней до будь-якої складної ситуації, з якої він завжди виходить переможцем. Що ж до Наталки Полтавки, то це уособлення краси, надто рум’яних щічок. Тому не дивно, що майже 50 років не полишає уваги квітникарів сорт айстри селекції уманчанина Анатолія Величка «Наталка Полтавка». Її червоно-кармазинові суцвіття завжди привертають увагу людей. Так само, як і суцвіття гладіолуса «Наталка Полтавка» з рожево-малиновими квітками.
Усе викладене вище — яскравий прояв народної любові до Івана Котляревського та його творчості. При цьому хочеться згадати слова славної поетки Ліни Костенко:
«Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила,
Коли в людини є народ,
тоді вона уже людина».
Виведення меморіальних рослин — яскраве підтвердження цих слів і авторитетності Івана Котляревського серед простих людей, адже згадані живі пам’ятники більш вартісні за будь-які нагороди, бо їх дав поету сам народ.
Віктор САМОРОДОВ,
голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства