Намальована «Енеїда»

У Полтавському літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського зберігається альбом з ілюстраціями Порфирія Мартиновича до «Енеїди» Івана Котляревського під назвою «Малюнкы художника П. Д. Мартыновича до «Энеиды» Котляревського. 30 серпня, року 1903» (фототипія — К. Фишер, Москва. Оформлення обкладинки В. Кричевського. Выданнє Полтавськои городськои думы, Полтава, 1903 р.) з дарчим написом автора малюнків художнику Сергію Васильківському. Альбом був виданий Полтавською міською думою з нагоди відкриття пам’ятника Іванові Котляревському.
Опанас Сластьон у своїй рецензії на альбом («Київська старовина», 1903 р.,  № 11. Бібліографія. Стор. 107—108) написав: «До дня урочистостей з приводу відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві місцеві художники вшанували свого першого знаменитого письменника, крім усього іншого, художньою виставкою на його честь і пам’ять. Так як успіх цієї, переважно української, виставки перевершив їхні очікування, то вирішено раз організоване товариство українських художників і надалі зберегти, роблячи щорічні виставки як у Полтаві, так і в інших містах Півдня України і навіть у Галичині. На цій виставці звертали на себе увагу, між іншими роботами, чудові малюнки переважно свинцевим олівцем художника Порфирія Мартиновича, а між ними 13 невеликих малюнків-ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського. Це ті самі малюнки, які Полтавська міська дума вирішила видати окремим альбомом. На жаль, альбом своїм виходом дещо запізнився. Урочистості минули, чимало гостей, які приїхали, роз’їхалися, і тому альбом, замість того, щоб бути розпроданим одразу, може тепер залягти надовго. Вина в запізненні — якісь «незалежні обставини», які затримали вихід у світ готового до призначеного терміну видання. Згадані
13 малюнків — плоди творчої фантазії молодого учня головного класу Академії мистецтв, який у 1874 році взявся з юнацьким захопленням за перший досвід ілюстрування улюбленого автора. Сталося ж так, що до молодого учня академії підкралися злидні, і йому довелося думати більше про хліб насущний, ніж присвячувати своє дозвілля улюбленій справі, за сім тяжка хвороба на цілих 20 років відірвала його від художніх занять. Так «Енеїда» і залишилася незакінченою, але добре й те, що зроблено: під час першого погляду на початкові малюнки альбому ви бачите і вирішуєте, що це робота початківця, невпевненого ще у своїх силах художника, але це враження швидко зникає, і ви помічаєте, що ілюстрації з кожним новим номером стають все краще й цікавіше, а в деяких з них Мартинович буквально піднявся до самого Котляревського. Надаю судити читачеві, яку б ми мали ілюстровану «Енеїду», якби не те нещастя, що спіткало нашого автора. Під час урочистостей на музичному ранку, влаштованому у просвітницькому будинку, коли показували ці малюнки за допомогою чарівного ліхтаря на великому екрані, публіка була в захваті від деяких сцен і влаштувала Порфирію Мартиновичу заслужену овацію. Часто чую подяку за адресою міської думи за те, що, видавши цей альбом, вона зробила доступними малюнки Порфилія Денисовича, що лежали під спудом рівно три-дцять років».
Затримка з виходом альбому, про яку згадує Опанас Сластьон, виникла через побоювання Полтавської міської думи, що альбом не буде реалізований і витрати на його видання не будуть повернуті. Як наслідок, депутати відхилили пропозицію комісії щодо необхідності виходу у світ альбому. Але в одному з наступних засідань, цитую № 9 «Київської старовини» за 1903 рік, було «повідомлено в Полтавській міській думі пропозицію М. Сосновського про видання містом малюнків художника Мартиновича до «Енеїди» Котляревського з тим, що пан Сосновський особисто бере на себе матеріальну перед думою відповідальність за те, що витрачена на цю справу сума в 500 рублів буде повернута. При цьому Сосновський, відстоюючи свою пропозицію, висловив кілька своїх міркувань про значення переробки «Енеїди» взагалі, зокрема й творіння Івана Котляревського та ілюстрацій до нього Порфирія Мартиновича. Малюнки Мартиновича, звичайно, зауважив на закінчення Сосновський, можуть бути видані приватним шляхом, але він вважає, що ця честь повинна належати місту, яке взяло на себе ініціативу спорудження пам’ятника Котляревському. Промова Сосновського належним чином вплинула на думу, і остання одноголосно вирішила витрати стосовно видання, як і сам ризик узяти цілком на рахунок міста».
Повертаючись до рецензії Сластьона, потрібно зазначити, що він у ній висловив декілька зауважень щодо якості альбому: «Фототипія — один з найбільш мертвих способів відтворення художніх робіт і особливо малюнків на папері, що мають білі фони; завжди якийсь туман, якась муть «зализує» увесь малюнок, тому він є млявим й однотонним, а під час порівняння з оригіналом не хочеться вірити, що це копія з оригіналу. Переслідуючи свої спеціальні цілі, фототипія зробила деякі малюнки навпаки, і тому дивне враження справляють усі ці шульги».
Не маючи з чим порівнювати, не заперечуватиму недоліків фототипії, а от твердження Опанаса Сластьона про те, що «фототипія зробила деякі малюнки навпаки» є помилковим. Адже ж підписи на малюнку не перевернуті, а отже, малюнки надруковані в тому вигляді, в якому їх намалював Порфирій Мартинович. До речі, у виданні «Мартинович. Спогади О. Сластьона» (Харків, 1931 р.) малюнки Мартиновича подані у тому ж вигляді, як і в альбомі.
Ілюстрації Порфирія Мартиновича до «Енеїди» надані для публікації Полтавським літературно-меморіальним музеєм І. П. Котляревського.
Борис ТРИСТАНОВ,
автор сайту «Історія Полтави»