Міфи чи реальність?

Останнім часом засоби масової інформації заполонили повідомлення про Грету Тунберг — шведську політичну активістку, яка виступає за зупинення глобального потепління та зміни клімату. Хто ж вона, Грета Тунберг? Із матеріалів «Вікіпедії» відомо, що вона народилася 3 січня 2003 року в Стокгольмі. Її мати — шведська оперна співачка, батько — актор.
20 серпня 2018 року 15-річна Грета вирішила, що не ходитиме до школи до того часу, поки політики не звернуть уваги на проблеми засух і лісових пожеж у Швеції, викликаних глобальним потеплінням. Її вимога полягала в тому, щоб шведський уряд сприяв зменшенню викидів вуглецю відповідно до Паризької угоди.
Загалом напрями її діяльності — захист довкілля, пом’якшення змін клімату, політична екологія, молодіжний активізм. Грета закликає людей в усьому світі на так звані «шкільні страйки за клімат», ідея яких полягає в тому, що по п’ятницях замість уроків школярі виходять на вулиці, щоб привернути увагу політиків і громадськості до проблем кліматичної кризи. У грудні 2018-го і травні цього року Грета зустрілася з Генеральним секретарем ООН, який схвалив страйки, сказавши: «Моє покоління не впоралося зі змінами клімату. Молодь відчуває це. Недивно, що вони розсерджені».
Цьогоріч у січні Грета відвідала Давоський форум, куди вона їхала на поїзді, так як літаки залишають надто великий вуглецевий слід. Вона закликала там політиків і бізнесменів до рішучих дій.
21 лютого вона виступила на конференції Європейського соціально-екологічного комітету.
29—31 березня Грета відвідала Берлін, де виступила перед 25 тисячами людей, які зібралися перед Бранденбурзькими воротами. Там вона отримала спеціальний приз німецької «Золотої камери» і закликала допомогти їй у боротьбі з кліматичною кризою. У квітні на зустрічі з представниками Європейського парламенту у Страсбурзі вона критикувала присутніх за «три термінових саміти через «Brexit» і нуль — через руйнування клімату та навколишнього середовища».
23 вересня в Нью-Йорку на саміті ООН щодо клімату Тунберг виступила з чотирихвилинною промовою, в якій звинуватила світові уряди в марнослів’ї та ігноруванні кліматичних проблем, а також у зраді майбутніх поколінь. Вона заявила: «Ви забрали мої мрії і дитинство своєю балаканиною. Та мені ще пощастило. Люди страждають, вмирають. Гинуть цілі екосистеми. Ми стоїмо на порозі масового вимирання, а ви тільки й можете обговорювати тему грошей і розповідати казки про нескінченне економічне зростання. Як ви смієте! Ви нас підводите. Але молодь починає розуміти, що ви її зраджуєте. На вас дивляться всі майбутні покоління. І якщо ви усвідомлено нас зрадите, ось що я вам скажу: ми вас ніколи не пробачимо». На думку Тунберг, ситуація із впливом викидів на клімат з наукової точки зору зрозуміла уже протягом тридцяти років, проте світові лідери, хоча й говорять, що роблять усе можливе, насправді заплющують очі на проблему, будучи недостатньо зрілими, щоб сказати «все, як є».
Питання, які порушує 16-річна школярка: глобальне потепління, зміни клімату, збереження довкілля — надто актуальні. Але... Вони до кінця не обгрунтовані, і їхнє вирішення у такий спосіб, в який вона пропонує, може призвести до неприємних наслідків.
Її заклик про те, що треба відмовитися від м’яса (більше вегетаріанців — менше корів — менше метану в атмосфері) для мене як агронома-науковця є неприйнятним. І ось чому. Перше — за даними Міжнародної продовольчої організації ООН (FAO), велика рогата худоба генерує близько 9,5% від загального обсягу парникових газів, що викидаються в атмосферу, і насамперед метану. За добу кожна корова виробляє від 300-т до 500 м3 цього газу (така фізіологія тварини), не думаю, що це надто шкодить людині, довкіллю.
Я народився і провів дитинство в селі на Черкащині, в якому було чотири великих череди корів, і при цьому нічого не відчував, ніякого метану, та й люди були здоровими… Нині на Полтавщині в усіх категоріях господарств 117,9 тисячі голів корів, у 2000 році їх було 232,9 тисячі. І той метан, який вони виділяють, за шкідливістю для навколишнього середовища — ніщо, порівняно із тим, якої шкоди завдає непомірне застосування хімічних засобів для захисту рослин. До того ж медицина, думаю, не заперечуватиме важливості споживання м’яса для людського організму. Друге — перехід винятково на рослинну їжу призведе до банкрутства не лише господарств, що займаються тваринництвом, а й тих, які вирощують кормові культури, зокрема кукурудзу. Третє — відмова від тваринництва призведе до безробіття. Четверте — ліквідація галузі залишить землю без основного органічного добрива — гною. П’яте — дійсно, парникових газів, зокрема метану стане менше, однак щасливих і здорових людей також стане менше.
Щоб потрапити зі Швеції до США і виступити на Генеральній асамблеї ООН, Грета протягом двох тижнів перетинала Атлантику на яхті із сонячними батареями за нульового впливу на екологію. За оцінкою цивільної авіації ІКАО,
2018 року на понад 38 мільйонів рейсів літали 4,3 мільярда людей. Масова відмова від перельотів призведе насамперед до незручностей населення, постраждає туристичний бізнес, відмова від авіації негативно позначиться на економіці туристичних країн.
Грета не користується автомобілями. За даними Міжнародної асоціації виробників автомобілів (ОІСА), 2015 року на планеті налічувалося 947 мільйонів легкових автомобілів і 335 мільйонів одиниць комерційного транспорту. Грета пропонує перейти на електрокари. Виникає питання: що буде після переходу на електрокари, але ж хіба  вони екологічно безпечні?
Нині досі не розв'язана проблема утилізації батарейок, які дуже токсичні для навколишнього середовища. Їх переробляють лише 5%, а решта — 95% — залишаються. Крім того, для виробництва електроенергії, якою заряджаються електрокари, використовуються традиційні корисні копалини — вугілля. Виникає питання: що робити з шахтарями? Не забезпечать повністю потреби в енергії і сонячні батареї, оскільки для багатьох країн вони недоступні, й атомні електростанції, які є досить небезпечними (прикладом того є аварія на Чорнобильській АЕС). Те, що говорить Грета про зміну клімату, охорону навколишнього середовища, — вірно, а тому необхідно, починаючи з дошкільного, а потім і шкільного віку, орієнтувати дітей на збереження довкілля, бережливе ставлення до всього сущого на землі.
Грета ж вимагає того, що аж ніяк науково й економічно не обгрунтовано. Суспільство не може відмовитися від науково-технічного прогресу, не може ліквідувати велику рогату худобу, яка забезпечує людей молочними і м’ясними продуктами. Адже це і ріст економіки, і продовольчого забезпечення населення. І якщо на одні шальки терезів поставити ці дві обставини, а на інші — відмову від тваринництва й автомобілів, то, мабуть, люди оберуть перше.
Глобальне потепління, грандіозна кліматична катастрофа, яку породили самі люди, — це біль не лише Грети, а й усього людства. І причиною цього є ігнорування екологічних законів, перемога над тверезим розумом людства нестримного стремління до наживи не такої  вже і великої кількості людей. Мене як людину, яка все своє трудове життя пов’язала із сільським господарством і аграрною наукою, та й більшу частину аграрної спільноти хвилює головне питання — доля нашого основного багатства, даного природою в користування, — землі.
Мені вкотре згадуються слова всесвітньо відомого грунтознавця Василя Докучаєва, який ще в далекому 1890 році, досліджуючи грунти Полтавської губернії, писав: «Я говоритиму про царя грунтів, основне наше багатство... Він (чорнозем) нагадує нам арабського чистокровного коня, загнаного, забитого, дайте йому відпочити, відновіть його сили, і він знову стане скакуном, якого не обігнати. Так само  і з чорноземом: відновіть його зернисту структуру, і він знову даватиме незрівнянні врожаї». А що ж насправді? Як ми бережемо грунт, відновлюємо його родючу силу? Нині вміст гумусу в грунтах Полтавської області становить у середньому 3,53%, тоді як у 1890 році цей показник становив 8—8,8%. Збільшити його вміст немає можливості, оскільки не вносимо в грунт основного органічного добрива — гною.
Крім того, ми ігноруємо закон землеробства — науково обгрунтовану сівозміну. Із 1,740 тис. га ріллі в області засіваємо майже
600 тис. га кукурудзою. А який із цього зиск? Озиму пшеницю сіємо після соняшнику, тваринництво, яким колись славилася Полтавщина, зведено нанівець. Зерно кукурудзи продається за кордон. Але чому не продукти його переробки? Хто має з цього вигоду? Звісно, не товаровиробник.
Через різке зменшення пого-лів’я худоби, розорювання земель, відсутність з боку держави контролю за луками і пасовищами, що, по-перше, лишає можливості утримувати худобу в особистих селянських господарствах, а по-друге, знищує природні екосистеми, вирощування просапних культур — кукурудзи, соняшнику, сої — призводить до посилення водної і вітрової ерозії.
 На жаль, багато хто не розуміє важливості лісів в умовах змін клімату. Їхня незаконна вирубка призводить до зменшення кисню, а також до обезводнення й опустелювання. Відомо, що зона степу вже на понад 200 км простягнулася в зону лісостепу. Бездумно, по-хижацьки знищуються лісосмуги, які мають надзвичайно важливе значення для захисту полів від суховіїв, різних негативних природних явищ. Усе це призводить до висихання боліт, ставків, обміління річок, значного зниження рівня підгрунтових вод, 60% земель держави потребують зрошення.
За роки незалежності України жоден уряд не забив тривоги задля запобігання наслідкам змін клімату, глобального потепління. Рішення, що приймалися стосовно питань збереження родючості грунтів, сівозмін, не виконуються. Ми забуваємо, що земля — це основа, на якій базується все: будівництво, транспорт, економіка, у ній знаходяться корисні копалини.
Зараз у нас одна проблема — ринок землі. Добре, якщо ринок у межах України. Якщо ж він пов'язаний з іноземцями, то продаж землі — це продаж усього, що знаходиться на ній та у ній, тобто це продаж держави. Таким чином ми остаточно знищимо село — колиску української нації. Стосовно ринку землі до керівних державних структур надходила велика кількість пропозицій, але, на жаль, вони не враховані.
На нашій землі потрібно працювати, а не експлуатувати її. А щоб успішно працювати за нинішніх умов глобального потепління, дефіциту вологи, аби зберегти і примножити родючість наших українських чорноземів, необхідно зменшити розорюваність земель, яка вже досягла неприпустимих масштабів; залісити береги річок, непродуктивні піщані землі, крутосхили, адже ліси — це «зелені легені» планети. Таке ставлення до них, яке маємо сьогодні, призведе до виникнення смогів, які нещодавно накрили Україну, до того, що нашим нащадкам не буде чим дихати.
Необхідно провести комплекс агротехнічних, протиерозійних заходів, відновити зрошувані землі, створити нові і реконструювати наявні (частково вже напівзнищені) лісосмуги, провести консервацію деградованих і малопродуктивних земель, розширити площі органічного землеробства, створити високопродуктивні, посухостійкі сорти й гібриди сільськогосподарських культур. Саме ці питання треба порушити на всіх рівнях керівництва. Бо наша українська земля у нас одна, і зберегти її багатою, родючою, прекрасною для придейшніх поколінь — наш святий обов’язок.
Микола ОПАРА,
кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор
кафедри землеробства і
агрохімії імені В. І. Сазанова
Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське
товариство сільського
господарства»